Департамент освіти та гуманітарної політики
Черкаської міської ради

Документи

Інформація для розміщення на WEB-сайті
департаменту освіти та гуманітарної політики
виконавчого комітету Черкаської міської ради

Корупція існувала й існує при всіх формах правління та виявляється як на рівні владних структур, так і в усіх сферах життя суспільства. Це соціальне явище, яке в тій або іншій мірі притаманне більшості країн світу та має загальний характер, стає глобальною проблемою. Це відзначалося в резолюції VIII Конгресу ООН «Корупція у сфері державного управління» ще в 1990 році.
Однак досвід історичного розвитку свідчить, що найнебезпечніші форми злочинів у сфері фінансів відбуваються в країнах, які перебувають у процесі політичного, економічного та соціального становлення.
У такому перехідному періоді от уже 20 років живе українське суспільство. Еволюція цього процесу призвела до того, що в дослідженнях різних міжнародних організацій Україна дедалі частіше згадується як одна з найбільш корумпованих держав світу.
Дослідження Рахункової палати України, що ґрунтуються на проведених нею експертизах, аналізах, перевірках, свідчать про те, що в нас затвердилися численні види «відносин», які не відповідають принципам конкурентної ринкової економіки та правовому суспільству. На практиці між чинним законодавством й економічною реальністю існують розриви. «Диктатура закону», як і раніше, виконується тільки в тій мірі, в якій вона політично, економічно зручна. Велика частина активного населення продовжує жити в «договірній» економіці, де працюють не згідно з законом або офіційними нормами, а у відповідності з домовленостями з тими, хто має реальну владу та можливості.
В Україні, де-юре, система антикорупційного законодавства «створена». Вона містить багато нормативно-правових актів: як базових для всіх сфер соціального життя, так і тих, предметом яких є певна галузь економіки або сфера суспільних відносин. Однак усі вони приймалися в різний час, різними органами, в деяких випадках — безсистемно, без належного наукового обґрунтування, внаслідок чого й виникають колізії та суперечності.
Проте основною проблемою є те, що з 1 січня 2011 року в Україні «більше не існує корупції». Стало це можливим з втратою 01.01.2011 року чинності Законом України «Про боротьбу корупцією».
Таким чином, тепер не існує акта, яким би корупція та корупційні діяння визначались як негативні соціально-правові явища, в якому б закріплювався правовий статус суб’єктів протидії корупції, механізми її попередження та притягнення винних до відповідальності за корупційні діяння, тощо.
Закон про боротьбу з корупцією втратив чинність, незважаючи на те, що Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції, Кримінальну і Цивільну конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, взяла на себе низку зобов’язань перед Групою країн Ради Європи проти корупції (GRECO).
З правової точки зору, якщо певне діяння не визначено в законі як протиправне, якщо за нього не встановлена юридична відповідальність, то виключені усі підстави для притягнення когось до відповідальності за це діяння.
Закон "Про боротьбу з корупцією" був ухвалений 5 жовтня 1995 року. Діяв він собі безперешкодно, поки Україна не ратифікувала європейські конвенції, вимогам яких цей закон уже явно не відповідав.
Зважаючи на це 11 червня 2009 року Верховна Рада ухвалила так званий пакет законів щодо запобігання і протидії корупції, основним серед яких був закон "Про засади запобігання і протидії корупції". Ці закони мали вступити в дію з 1 січня 2010 року.
Але ці акти так і не вступили в дію ані протягом 2009, ані протягом 2010 років. А остаточне рішення про те, що введення їх в дію має відбутися 1 січня 2011 року, було скасоване законом від 21 грудня 2010 року.
У прикінцевих положеннях закону "Про засади запобігання і протидії корупції" 2009 року записано: "Визнати такими, що втрачають чинність з 1 січня 2011 року закон України "Про боротьбу з корупцією", Постанову Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 року "Про порядок введення в дію закону України "Про боротьбу з корупцією".
Звичайно, ці прикінцеві положення закону 2009 року мають силу тільки тоді, якщо закон стане дійсним.
Втім, 21 грудня 2010 року парламент ухвалив закон, який однозначно фіксує дві речі:
1) визнати такими, що втратили чинність, закони "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення";
2) цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
Опублікований цей закон у "Голосі України" був тільки 5 січня 2011 року.
Оскільки закон від 21 грудня 2010 року був опублікований лише 5 січня 2011 року, то з 1 по 5 січня ще діяв "старий" закон "Про засади запобігання і протидії корупції" від 11 червня 2009 року. Його дія, відповідно, дала підстави для втрати чинності закону "Про боротьбу з корупцією" 1995 року.
Крім того, проведений аналіз нормативно-правової бази показав, що багато нормативно-правових актів спрямовані на боротьбу з наслідками корупції й тінізації економіки, а не з її причинами.
Серед основних причин, які не дають можливості вирішити проблему корупції, необхідно, виділити насамперед наявність нечіткого, неузгодженого, суперечливого законодавства та підзаконних актів, що регулюють економічні відносини.
У нас, на жаль, відсутня єдина, законодавчо затверджена антикорупційна стратегія. Фактично відсутня реальна політична воля в рішучій, усеосяжній боротьбі з корупцією. Багато що зводиться до декларацій, гасел і дрібних, несистемних дій із виявлення окремих випадків дачі хабарів. У суспільстві не культивується непримиренне ставлення до самої суті цього явища, до спокійного, існуючого вже на рівні менталітету, ставлення до корупції як до буденного та невідворотного в нашому житті.
Це питання повинне бути вирішене законодавчим шляхом. Законом, а не підзаконними актами. Тільки такий підхід може забезпечити невідворотність покарань за вияв корупційних дій. Ми повинні зламати стереотип нашого буття, коли корупція в країні є, а корупціонерів немає.
І в цьому насамперед нам повинна допомогти, якщо так можна висловитися, тотальна гласність, прозорість усіх етапів здійснення контрольних заходів, створення таким чином перелому в суспільній свідомості в бік непримиренності ставлення до всіх виявів корупції.
Для досягнення цієї мети дуже важливо зробити правильний вибір методів роботи вищими органами фінансового контролю для запобігання та виявлення шахрайства та корупції. Про важливість саме такого вибору образно писав відомий англійський мислитель XVI століття Френсіс Бекон: «Кульгавий каліка, який іде по правильній дорозі, може обігнати рисака, якщо той біжить неправильним шляхом. Навіть більше того — чим швидше біжить рисак, збившись зі шляху, тим дальше залишить його за собою каліка».